23 вересня 1848р. американський крамар Джон Куртіс відкрив першу у світі фабрику жуйок. Жувальною гумкою тоді називали звичайний шматок смоли, запакований у яскраву обгортку. Із часом цей продукт, що нагадував цукерку, яка не танула в роті й не розжовувалася, як карамель, став улюбленими ласощами мільйонів людей. Пізніше до смоли почали додавати ароматизатори – так з’явилися перші жуйки із присмаком м’яти. 

Ще в VII-II тис. до н.е. люди, які населяли територію сучасної Європи, полюбляли жувати смолу дерев. Жуйка із бджолиного воску була поширеною серед стародавніх греків, а індіанці майя, щоб чистити зуби й освіжати подих, жували застиглий сік дерева гевеї – каучук.

У 1928 р. хімік Волтер Димер здійснив переворот в історії жуйки, створивши bubble gum, з якої можна було легко видувати бульбашки. Відтоді дорослі й діти змагаються в надуванні бульбашок із жуйки. Найбільшу бульбашку діаметром 58,5 см надули в США у 1994 р.

Жувальна гумка завоювала весь світ у часи Другої світової війни. Американські солдати, пайок яких містив жуйку, привезли її до Європи, Африки й Азії. Згодом з’явилася перша жувальна гумка, здатна вибілювати зуби.

У СРСР виробляти жуйку почали лише в 70-ті рр.., але вона значно поступалася за якістю дефіцитній імпортній. Остання ж легально з’явилася на теренах радянської держави лише на початку 90-х. Жувати жуйку було модно. А колекціонування фантиків і наклейок перетворилося на культ. Діти збирали їх роками й із задоволенням обмінювалися між собою найцікавішими екземплярами.

У Великобританії з’явилися прихильники введення штрафів за жування гумки, повідомляє The Evening Times. У Глазго питання на голосування в муніципальну раду виніс представник лейбористів Пол Кері. Він хоче штрафувати тих, хто випльовує жуйку на тротуари вулиць. Якщо члени ради не підтримають Кері, він спробує узаконити податок на кожну пачку жувальної гумки. Зібрані кошти підуть на очищення міста. Кері каже, що влада витрачає величезні гроші на видалення засохлих гумок із поверхні тротуарів. Щорічно з бюджету Великобританії на очищення міст від жуйок витрачається 150 млн фунтів.

В Уельсі намагалися ввести податок у розмірі 5 пенсів на кожну пачку гумки, проте торік місцевий парламент відхилив цю ідею. 2009 р. у Великій Британії почали продавати жуйку, яка не прилипає до тротуарів і одягу.

Жувальна гумка – доволі неоднозначний продукт. Реклама розповідає нам про виняткову користь жуйки, обіцяючи захист від карієсу, усунення нальоту, відбілювання зубів і т. ін. Стоматологи ж застерігають від випадіння пломб і порушення прикусу. Кому ж вірити?

ПЛЮСИ

1. У перші години-півтори після прийому їжі жуйка сприяє виробленню шлункового соку, що покращує перетравлювання їжі

2. Очищає жувальну поверхню зубів й освіжає подих

3. Сприяє концентрації уваги

4. Тренує нижньощелепний суглоб

МІНУСИ

1. Якщо жувати жуйку занадто довго або на голодний шлунок, можна спровокувати подразнення його слизової оболонки (людям, хворим на виразку або гастрит, вона категорично протипоказана)

2. Може спричинити випадіння пломб і пошкодження зубів

3. Викликає звикання

4. Існує великий ризик натрапити на підробку

Захист від карієсу й позбавлення зубного нальоту – це лише міфи, створені з рекламною метою. Жуйка ніколи не замінить регулярного чищення зубів за допомогою щітки й пасти. Загалом же, жувальна гумка не шкодить здоров’ю, якщо її правильно вживати.

Жувати гумку слід не більше 2-3 разів на день, а сам процес не повинен тривати більше 15 хвилин. Тоді продукт можна вважати навіть корисним.

Що стосується дітей, то не варто їх заохочувати до цієї звички. У молодого організму ще немає проблем з травленням і він не потребує додаткової стимуляції. Тому жуйку краще замінити яблуком або морквиною.

ДУМКА ЕКСПЕРТА

За матеріалами Л. Дедишиної
(ж. Фармацевт практик №9 (118) 2013)