Природою передбачено, що жінка після пологів відчуває справжнє психоемоційне піднесення, яке дозволяє забути про втому, недоспані ночі - все вдається з легкістю. Але часом трапляється по-іншому...

У деяких, напади депресії починаються незабаром після пологів. В інших, депресія розвивається поступово в плині трьох-шести місяців. Жінка погано спить, її не залишає почуття безнадійності, що «нормальне» життя ніколи не повернеться,вона апатична, агресивна, плаксива.

Післяпологова депресія в легкій формі є досить поширеним явищем, яке проходить безслідно. Дещо важчі випадки вимагають постійного нагляду, консультування у спеціаліста, відповідного лікування. Самостійно з важкими випадками післяпологової депресії впоратись не вийде, адже депресивний стан жінки є небезпечним як для неї самої, так і для дитини, і має тенденцію до хроніфікації.

Потрібно звернутися до лікаря, коли після пологів у жінки з'явилися:

• стійке відчуття смутку, занепокоєння, "марності" існування;
• постійно присутні в настрої безнадія, песимізм;
• труднощі у концентрації уваги, запам'ятовуванні, мисленні, прийнятті рішень; 
• втрата інтересу до дитини, чоловіка, оточення;
• розлади сну (безсоння, раннє пробудження);
• незникаюче відчуття втоми, виснаженості, навіть деяка загальмованість в думках і рухах, зменшилась енергійність;
• неспокійність поведінки, дратівливість, конфліктність;
• думки про смерть чи самогубство. 

Найважливішим завданням в ході терапії розладів післяпологового періоду є збереження зв’язку між дитиною і мамою. Адже діти, вигодувані депресивними матерями, сумні, в’ялі, малоактивні, розвиваються дуже повільно.

Лікування післяпологової депресії включає такі етапи:

• Помірні фізичні навантаження
• Харчування багате складними вуглеводами
• Збільшення відпочинку
• Збільшення соціальної підтримки
• Психотерапія (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія)
• Лікування антидепресантами

Відповідаючи на питання: «Як з цією «проблемою» боротись?» рекомендуємо звертатись до спеціаліста психотерапевта, який точно зможе визначити ступінь важкості захворювання та призначити відповідне лікування та психотерапію.