Синдром хронічної втоми (СХВ) - одна з найпоширеніших патологій нашого часу, головною ознакою якої є невмотивована виражена загальна слабкість, на тривалий час виводить людину з активного повсякденногожиття.
За даними різних авторів, частота СХВ може становити 10 - 37 випадків на 100 тис. населення. Велику роль виникнення СХВ відводиться дефіциту макро- і мікронутрієнтів, харчової алергії, надмірним фізичним і психічним навантаженням, вірусної інфекції. Найбільш переконливою залишається інфекційна або вірусна теорія. Вірус Епштейна-Барра, цитомегаловірус, віруси простого герпесу I, II, VI типів, вірус Коксакі, гепатит С, ентеровірус, ретровірус можуть служити трігерними факторами СХВ.
СХВ найбільш часто зустрічається у людей у віці 30-50 років, але може вражати всі вікові групи.
Типовими факторами ризику для захворювання даною патологією можна вважати:
- несприятливі еколого-гігієнічні умови проживання;
- часті і тривалі стреси, що призводять до дезадаптації, порушення фізіологічної реакції на стрес;
- одностороння напружена робота;
- гіподинамія при надлишковому нераціональному харчуванні;
- відсутність життєвих перспектив і широкого інтересу в житті.
Основні клінічні прояви синдрому хронічної втоми: труднощі концентрації уваги, загальна слабкість, стомлюваність, запаморочення, сонливість, схильність до ліпотимічних станів і синкопів. Близько 85% хворих активно скаржаться на порушення уваги, зниження концентрації, розлади пам'яті, у тому числі забудькуватість, дратівливість, часті збентеження.
Ускладнення СХВ:
- депресія,
- виражені когнітивні порушення,
- соціальна дезадаптація, втрата працездатності,
Великими діагностичними критеріями СХВ є: 1) невмотивована втома і зниження працездатності, рухової активності (не менш ніж на 50%) у раніше здорових людей протягом останніх чотирьох місяців у дорослих і трьох місяців у дітей; 2) виключення інших причин або хвороб, які можуть викликати хронічну втому.
До малих симптоматичних критерій відносяться:
- підвищення температури тіла до 38 ° С;
- біль в горлі, першіння;
- невелике збільшення (до 0,3 - 0,5 см) і болючість шийних, потиличних і пахвових лімфатичних вузлів;
- незрозуміла генералізована м'язова слабкість;
- міалгії;
- поліартралгії;
- періодичні головні болі нового, незвичного характеру для хворого;
- швидка фізична стомлюваність з подальшою тривалою (більше 24 годин) втомою;
- розлади сну (гіпо-або гіперсомнія);
- нейропсихологічні розлади (фотофобія, зниження пам'яті і неможливість концентрації уваги, підвищена дратівливість, депресія);
При СХВ можуть бути порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки і серця, виникає алергія і підвищена чутливість до запахів, ліків, алкоголю, спостерігається різка втрата ваги або його збільшення без порушення дієти, пітливість ночами, світлобоязнь, випадання волосся.
Діагноз «СХВ» може бути поставлений тільки при виключенні безлічі захворювань:
- інфекційних і паразитарних процесів;
- захворювань щитовидної залози, що супроводжуються гіпофункцією;
- хроп-апное;
- аутоімунних захворювань;
- онкологічних захворювань;
- гематологічних захворювань;
- неврологічних захворювань;
- психіатричних захворювань (депресії, шизофренії, зловживання алкоголем, снодійними або наркотиками);
- отруєння важкими металами, промисловими отрутами, наслідками променевого опромінення та хіміотерапії;
- метаболічних міопатій (дефекти ензимів, недостатність вітаміну D, вітамінів групи В, заліза і т.д.);
- медикаментозних міопатій (кортикостероїди, анестетики, клофібрат, алопуринол, хлорохін, Д-пеніциламін, вінкристин та ін.)
У програму лікування синдрому хронічної втоми в обов'язковому порядку повинні включатися:
- нормалізація режиму відпочинку та фізичного навантаження,
- розвантажувально-дієтична терапія,
- вітамінотерапія препаратами вітамінів В1, В6, В12 і С,
- загальний або сегментарний масаж спільно з гідропроцедурами і лікувальною фізкультурою,
- аутогенне тренування або інші активні методи нормалізації психоемоційного фону, психотерапія,
- імунокоректори загального плану з адаптогенними ефектом,
- інші допоміжні засоби (денні транквілізатори, ентеросорбенти, ноотропні засоби, антигістамінні засоби при наявності алергії), мікронутрієнти (харчові добавки з карнитином магнієм і т. п.
Основою лікування синдрому хронічної втоми є нормалізація відпочинку і фізичного навантаження.
