Відомий вислів Л. М. Толстого: «Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок. А від новонародженого до п'ятирічного — страшна відстань. Від зародка до новонародженого — пучина» як ніколи зараз набув актуальності.  

Все частіше до мене на прийом занепокоєні мами приводять своїх 4-7 річних дорогоцінних чад з проблемами психомоторної нестабільності, а якщо простішими словами то з  енурезом, заїканням та нервовими тиками.

Це відбувається тому, що з 4 - 5 років відбувається інтенсивний розвиток пізнавальних психічних функцій, значно змістовнішим стає мислення, виявляється схильність до аналізу і пошуку причинно-наслідкових зв'язків. Поведінка стає більш критичнішою, з’являється логічність дій та вчинків, дитина вперше стикається з великим відчуттям провини при порушенні правил поведінки. Диференціюються смаки, інтереси і схильності, удосконалюються етично-естетичні категорії прекрасного, непривабливого, брудного, ганебного. Дитина, може досить добре управляти своїми відчуттями і регулювати свої бажання.

Вже в 2 роки повною мірою видно темперамент, а в 5 років вимальовується в основних рисах характер і з'являється контур майбутньої особи. Якщо ведучим в становленні темпераменту є генетичний, конституціональний чинник, то в характері він виявлятиметься разом з середовим, соціальним впливом. У формуванні ж особи середовище грає основну роль, сприяючи утворенню системи відносин, центром якої є самооцінка, ціннісні орієнтації і спрямованість інтересів і переваг.

І ось коли дитині  для повноцінного психічного розвитку не вистачає: своєчасної емоційної підтримки і розуміння дорослими своєрідності формування їх характеру, визнання в сім'ї або серед однолітків; безпосередність у виразі відчуттів (коли діти стають скутими, напруженими, надмірно серйозними, сприймають всі дуже буквально, втрачають здатність розуміти жарт і гумор); життєвого тонусу, бадьорості, душевного підйому, натхнення; упевненості в собі і рішучості в діях і вчинках; здатності легко встановлювати контакти і тривало підтримувати їх на взаємоприйнятному рівні; гнучкості і невимушеності у відносинах, уміння приймати і грати ролі й виникає синдром психомоторної не стабільності.

Цей синдром зазвичай має наступні прояви: заїкання, енурез та тики. Не рідко ці симптоми можуть поєднуватись один з одним в різних комбінаціях.

Заїкання

Причини:

• переляк, що є додатковим приводом розвитку нервово-психічного розладу;
• плутана, нерозбірлива мова з проковтуванням закінчень або з розтягуванням слів принаймні в одного з батьків.

Порада: Дорослі повинні дуже уважно ставитися до дітей з синдромом заїкання, допомагаючи їм виробити такі якості характеру, як впевненість в собі і товариськість. 

Батькам не можна виправляти вимову дитини під час розмови, оскільки це тільки посилює скутість, напруженість і непевність у процесі спілкування. Дорослим краще впливати особистим прикладом, стежити і залишати час на спільні рухливі, емоційно-насичені та рольові ігри, поступово розширювати сферу спілкування дітей та сприяти формуванню впевненості, гнучкості й більшої невимушеності у висловленні своїх почуттів.

Енурез

Причини:

• 
  Невропатія, де визначальна роль належить порушенням сну. Як правило, сон у хворих діток надмірно глибокий і разом з тим рухово неспокійний. Надмірна глибина сну (малюк навіть не прокидається, коли його садять на горщик) - це компенсаторне гальмування, що виникає у відповідь на підвищену стомлюваність або збудливість вдень. Енурез при невропатії має тенденцію зменшуватися з віком, якщо немає інших нервових порушень.
• Генетична схильність. Досить часто енурез у малюків залежить від його наявності у батька або матері в дитинстві. Подібна схильність, як один із проявів невропатії, належить головним чином до загальних особливостей нервової системи та сну.
• Мінімальна мозкова дисфункція (ММД) - один з чинників енурезу. Хворі діти неуважні та мають проблеми із запам'ятовуванням. Найчастіше енурез, обумовлений ММД, пов'язаний з алкоголізмом батьків (у батька - до зачаття, у матері - до і після нього).
• Стрес, що виникає від психологічної несумісності темпераментів батьків і дітей, насамперед матері і дитини. Найчастіше малюки з енурезом - флегматики. Їх повільність дратує матусь, що мають холеричний темперамент.
• Умовно-рефлекторний фактор, коли виникає умовний рефлекс на сечовипускання при конкретних обставинах в певний час.
• Педагогічна занедбаність, або сімейно-побутовий фактор, - це брак батьківської любові і турботи. Свого часу мати не змінювала пелюшок, залишаючи дитину мокрою і сприяючи цим атрофію її позиву до сечовипускання.
• Соматично-ендокринний фактор енурезу обумовлений соматичними і гормональними розладами. У зв'язку з цим відзначається надмірна повнота, схильність до алергії, підвищена спрага. 
• Фізичний чинник нетримання сечі залежить від вроджених аномалій з боку сечостатевої системи або місцевого запального процесу. Сеча виділяється невеликими порціями або краплями - малюк ходить мокрим і не відчуває цього. Але правильно діагностувати цю форму може тільки лікар після отримання аналізів та огляду дитини.

Поради: У будь-якому випадку зверніться до лікаря. Виняток становить дитина з холеричним темпераментом, яка відчуває миттєвий позив до сечовипускання і не встигає дійти до туалету. Ця форма нетримання сечі носить епізодичний характер, оскільки зустрічається рідко.

Тики

Мимовільні, часті та однотипні сіпання м'язів обличчя (кліпання очима, морщення чола, шмигання носом, розкриття рота, посмикування губ і т. д.), артикуляційних і дихальних м'язів (покашлювання, попискування, важкі зітхання), мимовільні скорочення інших м'язів (головним чином шиї і тулуба), більш виражені по амплітуді і менш часті, начебто трясіння головою, здригування тілом, сіпання кінцівок і т. д.  

Прикро але найчастіше тики розцінюються дорослими як гримаси, навмисне кривляння і баловство. Тому вони намагаються безперервними зауваженнями і покараннями їх усунути. Але якщо дитина і може затримати їх на деякий час, у майбутньому вони поновлюються з більшою силою. Причому свідома затримка тиків обертається різким наростанням внутрішньої напруги, що проявляється головними болями, дратівливістю і агресивністю. Тики - це суто «чоловічий» тип патології, хоча вони можуть з'являтися і у дівчаток, особливо у тих, хто зовні схожий більш на батька ніж на маму.

У хлопчиків тики, у першу чергу, спостерігаються при холеричних рисах характеру, а також у тих, хто відстає за зростом і фізичним розвитком. Незважаючи на рухливість, у них виявляється недостатня координація рухів. Іншим фактором, що безпосередньо сприяє появі тиків, є внутрішнє напруження або збудливість, які поступово накопичуються і не знаходять прояву.

Поради: Тики - дуже непросте явище; безпосередньо з ними боротися практично неможливо. Крім медикаментозного лікування необхідно проводити психокорекційну роботу з дитиною та  батьками з метою зміни сприйняття тиків як розбещеності, пустощів або впертості дитини.

Головне,батькам варто пам'ятати, що діти це ті ж  дорослі, тільки меншого зросту та з меншим життєвим досвідом і до них варто ставитись з повагою та розумінням. І якщо Ви помічаєте за своєю дитиною вище описані симптоми обов'язково  зверніться до фахівця в галузі психології оскільки з даною проблемою найкраще почати боротись якомога раніше.

Лікар психолог, психотерапевт Бондарчук Тетяна