Мені 15 років і моя мама каже, що з такими НЕРВАМИ і сприйняттям світу я і до повноліття не доживу...страшить

Справа в тім, що я ще з малечку дуже емоційна, мене завжди нервувало якщо щось не по-моєму було..капризна одним словом була=/ По життю завжди лідер і інколи з цим лідерством сама до себе роблю не дуже добре ставлення оточуючих мене людей...моживо це не лідерство, а пихатість? Але діло в іншому.. Я завжди нервую і даю крику з маленької дрібнички, часом це все притишується, а потім знову все вертається..особливо в мене великі запалки з моїм братом, вбити його ладна>_< Але ніби це все і дріб'язки, якби не почалось недавно інше.. я ніколи не була якась там з фобіями і нічого не боялась, а зараз щось перевернулоь в моїй уяві, голові і мені помиму моєї неврозності до всього, здається, що зі мною обов'язково щось погане станеться, особливо на тему всяких болячок! Що я тільки собі не навіювала на різних підставинах.... От наприклад: часто не дихаю носом, а ротом, бо то аденоїди, то нежить, то алергічні реніти, як наслідок починає боліти голова і крутитися, тому що кисень погано постачається до головного мозгу і починаю морочитися.. «А чи не презведе це до чогось поганого? Всьо в мене
пухлина мозку!»
Вдарилась в живіт, болить...« Боже, він вже так довго болить і саме в тому місці де селезінка находиться...Боже, а якшо вона порвалась? Боже, так я ж помру тоді до ранку..:'( »
Проблеми були і деякі лишились зі шлунково-кишковим трактом, почала читати всяке і всьо вже пішли- поїхали плахії мислішки « Якшо не лікувати, то може бути гірше...а якшо я не вилікую, он скільки людей лікують вже аж по два, а то і більше років і без результатно....а якшо рак? »
Займаюсь боротьбою професійно і коли борюсь без захисту часто отримую травми, от було, що сильно ноги побили внизу до велих гематом..всьо, зразу паніка..до хірурга, ренгент, бо начиталась, шо від ударів всякі саркоми
чіпляються..лікарі вже просто не хочуть мати зі мною справи.
А коли я нащупала шось в себе там в груді, правда потім виявилось, шо то така будова і я просто якась псіхічка, вже доходило діло до мамографії, обійшлись УЗД для заспокоєння.
Досить велика затримка місячних була..всьо..начиталась... «В мене може шось сталося? А там пише, шо так можна і до безпліддя дожитись, якшо це якась інфекція..а там ше то пише і то...»
« А може в мене СНІД? А може я впаду в летаргічний сон від цих нервів? А може то грибок? А може то рак шкіри? Коліт? Поліп? Алергія..нє, це напевно кір.. А якщо думати про все погано, то воно так і буде, бо я притягую це до себе, всі думки матеріалізуються, кто чего боится, то с тем и случится..всьо мені кінець і т.д....»
Я вже з тими своїми фобіями всю медичну літературу прочитала

Може з цим до психолога? Ну я просто не хочу сидіти на всяких там антидепресантах, заспокійливих таблетках і
травках..я вже і про це теж читала

А, шо порадите ви в моєму випадку і як далеко це в мене зайшло все?