Вже другий день я в сльозах не можу заспокоїтись.Мене мучить совість я почуваюсь якоюсь негідницею.В мене є хлопець в нас з ним стосунки тривають 8 років зараз його не має він на заробітках іде у нас до весілля...вже і з датою визначились ...в стані алкогольного спяніння поїхала на каву з іншим хлопцем ми цілувались ішло до інтимних відносин але я відмовила до серйозного не дійшло, та совість мене від тоді не покидає.Я зізналась своєму хлопцеві не могла інакше, він втратив довіру до мене сказав що не вірить жодному моєму слову боюсь... та я люблю його і не уявляю як мені бути дальше... не хочу щоб мене осуждали,для мене головне що знає мій хлопець він добивався правди від мене та й я не змогла б з цим жити не сказавши йому де я була і що робила,як кажуть краще гірка правда ніж солодка брехня... йому також важко це пережити?Він не їв не міг заснути його трісло як малу дитину і все через мене... я вибачалась перед ним та очевидно йому байдуже я усвідомлюю свою вину я жалію пю заспокійлеве боюсь його втрати,була і подібна ситуація та боюсь цього разу він поставився до цього серйозніше я не завоюю більше його довіру.Сказав не знаю коли тепер подзвоню я не хочу з тобою розмовляти.Порадьте ,допоможіть будь-ласка,як мені бути дальше адже його немає і не буде найближчих 4 місяці.Зробила помилку а тепер не знаю як її виправити.Душа болить а поговорити нізким...